Аваков проти старих корупціонерів у лампасах. Хто переможе?

Цькування заступника міністра МВС Чоботаря в ЗМІ — спроба старого міліцейського генералітету утримати корупційні схеми в своїх руках.

Коли після Революції Гідності на посаді голови МВС кривавого Захарченка змінив Арсен Аваков, багато досвідчених орденоносців в синіх мундирах затремтіли. Навряд чи нова влада пробачила б їм тісну дружбу з тільки-но поваленим диктаторським режимом. Де-хто відразу втік з країни, прихопивши із собою награбоване. Інші, як сумнозвісний голова одеського УВС Фучеджі і його донбаські колеги — ще встигли посприяти сепаратистам. Більшість же залишились у своїх звичних кабінетах. Думали, що пронесе. Пам’ятали, як обламалися на зльоті всі антикорупційні починання помаранчевих лідерів і сподівалися, що історія повториться знову. І начебто зпочатку все йшло, як треба — хаос в країні, неоголошена війна з Росією, неадекватні генпрокурори, що змінюють один одного — все це грало на руку причаївшимся. Але час збирати каміння все ж прийшов.

З лютого країна здригається від гучних викриттів і кадрових перестановок. Новий Генпрокурор, так схожий ззовні на любителя циганської розкоші Пшонку, виявився зробленим із зовсім іншого тіста. Найболючіше боротьба з корупцією вдарила по міліції. Кожен всесильний ділок в погонах відчув на собі приціл люстрації. А так не хочеться міняти улюблене шкіряне крісло в улюбленому просторому кабінеті на тверді нари в колонії для колишніх співробітників!

У старих чиновників у погонах дійсно були причини для занепокоєння. Останнім часом кількість службових розслідувань і внутрішніх перевірок МВС зашкалювало. Усю відповідальність за чистоту рядів відомства новий міністр поклав на свого заступника — Сергія Чоботаря. Цього чиновника відразу не взлюблять старожили міністерських кабінетів. Чеботар був для них чужинцем — до цього він ніколи раніше не працював у силових структурах. Відповідно, з ним неможливо було домовитись. А колег, з якими можна домовитися, в нашій міліції поки не дуже шанують.

Кримінальні справи, зведенные людьми Чоботаря за результатами службових перевірок, вражають уяву людей, далеких від реалій МВС. «Заробляли» чиновники в погонах, як могли. Витонченості корупційних схем, вигаданих у високих міліцейських кабінетах, могли позаздрити найспритніші рецидивісти.

Перша тіньова схема, яку вдалося прикрити Чеботарю, була пов’язана з виготовленням держномерів. Цим питанням, як відомо, займається МВС, точніше Казенне наукове виробниче об’єднання «ФОРТ» при ньому. Але не всім відомо, що весь процес виготовлення міністерство доручило підрядникам, якійсь офшорній фірмі.

Аналіз цін на світовому ринку дозволив встановити, що вартість випуску пари таких номерів з алюмінієвих заготовок не може перевищувати трьох євро, тоді як КНВО «ФОРТ» примудрялося випускати їх по сім євро. Як наслідок, казенне підприємство з купою субпідрядників за кілька років висмоктало з держбюджету кругленьку суму в розмірі 34,4 млн. гривень.

Але це все квіточки. Справжні бариші текли в кишені міліцейським чиновникам при розподілі відомчого житла. У часи Захарченка ним і його поплічниками, багато з яких досі займають свої посади, були незаконно привласнені 107 державних квартир, загальною вартістю понад 40 млн. гривень. Ключі від цих квартир повинні були вручатися кращим співробітникам і вдовам міліціонерів, загиблих при виконанні. Не сталося…

Крім того, існували й інші корупційні схеми в цьому напрямку. Так, згідно з підписаними договорами між ГУ МВС у Київській області та ЗАТ ВПБФ «Атлант» на будівництво багатоквартирних житлових будинків на земельних ділянках ГУ МВС передбачалася передача житла у кількості 10% від загальної площі новобудов. Однак «Атлант» умову договору не виконав, «обдурив» довірливих міліціонерів. В результаті міністерство недоотримало житла загальною площею 3 908 квадратних метрів, на суму 35,1 млн. гривень. А ось начальник облуправління, пан Мазан, як не дивно, житло отримав. І не просто малосімейную однушечку, а 160 квадратів вартістю 3,2 млн. гривень.

Разом з тим корупційні схеми існували на всіх рівнях і у всіх можливих варіантах, починаючи від «переплат» заробітної плати, «перевитрати» бензину на непрацюючий автопарк, недостач, і закінчуючи відвертим грабунком.

Ось хороший приклад. В ГУ МВС в Київській області надання громадянам адміністративних послуг, пов’язаних з реєстрацією транспортних засобів, у 2012 — 2013рр. проводилося центрами з надання послуг при УДАІ. Важко повірити, але за документами ці послуги надавалися безкоштовно. Через таку доброчиннвсть чиновників в уніформі держбюджет недоотримав 13,6 млн. гривень. У чиїх кишенях осіли зазначені кошти — з’ясовує слідство.

Навіть відомчі нагороди в 2013 році в МВС примудрялися купувати за ціною в три рази вище, ніж сьогодні. І це не дивлячись на інфляцію в країні.

Про такі схеми можна розповідати ще довго. По суті всі підрозділи МВС за роки правління Януковича перетворилися в злагоджений механізм привласнення бюджетних коштів. І зараз, коли роботу цього механізму намагаються зупинити, головні шестерні корупційного ланцюга починають відчайдушно чинити опір. Адже за кожною зазначеною схемою стоять конкретні особи, які не хочуть залишитися без доступу до дохідних місць.

Нещодавно громадянське суспільство нашої країни потрясли сенсаційні матеріали про змову топ-менеджерів ахметівського «ДТЕК», опубліковані Мустафою Найємом. Головні енергетичні ділки розробили цілу стратегію з дискредитації міністра ПЕК Володимира Демчишина і згодом заміні його на свого ставленика. Пунктами плану було передбачено і цькування в ЗМІ, і вуличні протести, і гучні заяви з трибуни Верховної Ради з вимогами відставки міністра. Нічого не нагадує? Щось подібне мають намір провернути і генерали, що засиділися в своїх кабінетах. Безумовно, бити одразу по міністру Авакову, який користується популярністю і в Україні, і на Заході, було б дурістю. Починати треба було з птиці поменше. Ось і пролунало в продажних ЗМІ ім’я Сергія Чоботаря.

Щось серйозне накопати на заступника міністра не вдалося. Ось і довелося роздувати до неймовірних масштабів факт наявності будиночка у його дочки.

Гравці темного міліцейського закулісся вирішили відкрити карти. Ставки — «пан або пропав». Всі розуміють, що назад шляху не буде. На наших очах розгортається справжня битва між бандитами в погонах і санітарами міліцейського лісу. Залишається сподіватися, що перемога буде на боці правди. Головне, не залишатися просто сторонніми спостерігачами.