Голова Держкіно про фільм «Волинь»: історична неправда та зловживання насильством

Фільм «Волинь» не є твором кіномистецтва, а є декларацією позиції творців фільму щодо минулого і майбутнього стосунків польського й українського і народів, його перегляд не принесе справжнього порозуміння між сусідніми народами, а навпаки ініціюватиме діалог протилежного змісту. Про це у своєму Facebook написав голова Держкіно Пилип Іллєнко після перегляду фільму «Волинь».

«Я переглянув фільм “Волинь” на звичайному сеансі в одному з кінотеатрів у центрі Варшави. Автори навіть не намагаються розповісти якусь історію, їх задача продемонструвати архетипи — українські та польські селяни, німецькі та радянські військові, єврейські шинкарі та вчителі, католицькі та православні священики тощо…Формування архетипів досягається в основному за рахунок порівнянь та гіпербол. Як окремі бонуси — історична неправда та зловживання натуралістичним насильством. У фільмі злочини гітлерівців та совітів виглядають значно менш варварськими порівняно з методами, якими українські селяни вбивають поляків — якщо німці лише вішають та розстрілюють, то українці здирають з людей шкіру живцем, відрізують голови, палять дітей, зав’язавши їх у снопи жита, виколюють очі, патрають жінкам животи тощо. І якщо у німців та росіян це роблять покидьки з СС та НКВС, то українці — прості селяни, які ще недавно разом зі своїми невинним жертвами бавилися на весіллі», — написав П.Іллєнко.

Він вказує на те, що значну частину фільму присвячено створенню цілком однозначного образу українських націоналістів. Зокрема, Бандера вже в першій сцені ставиться на одну ланку з Гітлером, всі звірства вчиняються під вигуки гасел “Слава Україні! Героям Слава!”, “За вільну Україну”, “Слава нації!”.

Кульмінацією фільму є сцена порятунку головної героїні, що може оповісти правду як єдиний свідок. Спасіння приходить від загону німців, які в момент апогею кривавої різанини виступають силою, що приносить порядок.

«Фільм містить чимало асоціативних ланцюжків з нашим сьогоденням, в першу чергу, через використання українцями у стрічці гасел і символів, які сьогодні вже міцніше прив’язані до подій сучасного, ніж минулого. Гімн “Ще не вмерла Україна”, синьо-жовтий прапор, гасла “Слава Україні!Героям Слава!”, “За вільну Україну!” тощо — сьогодні це символи української Незалежності, героїв Небесної сотні, бійців, які ведуть війну з окупантами на сході України. Кому це вигідно сьогодні? До чого приведе перегляд цієї стрічки широкою аудиторією в Польщі? А в Росії? А в Україні? Це риторичні питання. В свій час шлях до справжнього порозуміння між сусідніми народами окреслив папа Іван Павло ІІ, який запропонував формулу “Пробачаємо і просимо пробачення!”. На жаль фільм “Волинь” може ініціювати лише діалог зовсім протилежного змісту», — підсумував П.Іллєнко.